проколихати

Проколиха́ти, -шу́, -шеш

гл. Покачать. Повішу ще тії рукава — хай вітер проколише. Чуб. V. 606.

Значення в інших словниках

1. проколихати — проколиха́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проколихати — ПРОКОЛИХА́ТИ, ишу́, и́шеш. Док. до колиха́ти. Повішу ще тії рукава – хай вітер проколише (П. Чубинський).  Словник української мови у 20 томах