проколихати

ПРОКОЛИХА́ТИ, ишу́, и́шеш.

Док. до колиха́ти.

Повішу ще тії рукава – хай вітер проколише (П. Чубинський).

Значення в інших словниках

1. проколихати — проколиха́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проколихати — Проколиха́ти, -шу́, -шеш гл. Покачать. Повішу ще тії рукава — хай вітер проколише. Чуб. V. 606.  Словник української мови Грінченка