пролежати

Проле́жати, -жу, -жиш

гл.

1) Пролежать. Ніч настане, — я в слізоньках пролежу. Чуб. V. 467. Ляже в садку та цілісінький день і пролежить нерухомо. МВ. ІІ. 8.

2) Продавить, лежа. Моя тобі зброя кілочка не вломить, я сам молод ліжка не пролежу. Чуб. V. 63.

Значення в інших словниках

1. пролежати — проле́жати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пролежати — див. пролежувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пролежати — ПРОЛЕ́ЖАТИ див. проле́жувати.  Словник української мови у 20 томах
4. пролежати — ПРОЛЕ́ЖАТИ див. проле́жувати.  Словник української мови в 11 томах