промучити

Промучити, -чу, -чиш

гл. Промучить. Цілісіньке літо промучив я свою голову. Ком. І. 5.

Значення в інших словниках

1. промучити — прому́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. промучити — див. промучувати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. промучити — ПРОМУ́ЧИТИ див. прому́чувати².  Словник української мови у 20 томах
4. промучити — ПРОМУ́ЧИТИ див. прому́чувати².  Словник української мови в 11 томах