промучити

прому́чити

див. промучувати II.

Значення в інших словниках

1. промучити — прому́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. промучити — ПРОМУ́ЧИТИ див. прому́чувати².  Словник української мови у 20 томах
3. промучити — ПРОМУ́ЧИТИ див. прому́чувати².  Словник української мови в 11 томах
4. промучити — Промучити, -чу, -чиш гл. Промучить. Цілісіньке літо промучив я свою голову. Ком. І. 5.  Словник української мови Грінченка