проскурка

Про́скурка, -ки

ж.

1) ум. отъ проскура.

2) мн. раст. Malva rotundifolia L. ЗЮЗО. І. 128.

Значення в інших словниках

1. проскурка — про́скурка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. проскурка — див. просфора  Словник церковно-обрядової термінології
3. проскурка — -и, ж. Зменш. до проскура.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. проскурка — ПРО́СКУРКА, и, ж. Зменш. до про́скура. Вона сиділа у своїй скромній світличці, застеляла стіл скатіркою й заживала проскурку (М. Коцюбинський); Він повертався [з церкви] щоразу з проскуркою, яку ділив на три рівні частини – собі, дружині і синові Сеньці (Ф. Бурлака).  Словник української мови у 20 томах
5. проскурка — ПРО́СКУРКА, и, ж. Зменш, до про́скура. Вона сиділа у своїй скромній світличці, застеляла стіл скатіркою й заживала проскурку (Коцюб., І, 1955, 327); Він повертався [з церкви] щоразу з проскуркою, яку ділив на три рівні частини — собі, дружині і синові Сеньці (Бурл., Напередодні, 1956, 79).  Словник української мови в 11 томах