Значення в інших словниках
-
проскурка —
про́скурка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
проскурка —
див. просфора
Словник церковно-обрядової термінології
-
проскурка —
ПРО́СКУРКА, и, ж. Зменш. до про́скура. Вона сиділа у своїй скромній світличці, застеляла стіл скатіркою й заживала проскурку (М. Коцюбинський); Він повертався [з церкви] щоразу з проскуркою, яку ділив на три рівні частини – собі, дружині і синові Сеньці (Ф. Бурлака).
Словник української мови у 20 томах
-
проскурка —
ПРО́СКУРКА, и, ж. Зменш, до про́скура. Вона сиділа у своїй скромній світличці, застеляла стіл скатіркою й заживала проскурку (Коцюб., І, 1955, 327); Він повертався [з церкви] щоразу з проскуркою, яку ділив на три рівні частини — собі, дружині і синові Сеньці (Бурл., Напередодні, 1956, 79).
Словник української мови в 11 томах
-
проскурка —
Про́скурка, -ки ж. 1) ум. отъ проскура. 2) мн. раст. Malva rotundifolia L. ЗЮЗО. І. 128.
Словник української мови Грінченка