просторо

Про́сторо

нар.

1) Просторно. Ти казав — тісно буде, аж воно зовсім просторо. Харьк.

2) Подробно, обширно, обстоятельно (излагать). О. 1862. І. 75.

Значення в інших словниках

1. просторо — про́сто́ро прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. просторо — Присл. до просторий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. просторо — ПРОСТО́РО. Присл. до просто́рий. [Арсен (озираючи кімнату):] О добре живемо! Просторо... (З. Мороз); Степ, як дим, той, розіслався Просторо, широко (І.  Словник української мови у 20 томах