просторо —
Присл. до просторий. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
просторо —
ПРОСТО́РО. Присл. до просто́рий. [Арсен (озираючи кімнату):] О добре живемо! Просторо... (З. Мороз); Степ, як дим, той, розіслався Просторо, широко (І.
Словник української мови у 20 томах
просторо —
Про́сторо нар. 1) Просторно. Ти казав — тісно буде, аж воно зовсім просторо. Харьк. 2) Подробно, обширно, обстоятельно (излагать). О. 1862. І. 75.
Словник української мови Грінченка