пугутькало —
-а, ч., зах. Сич.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пугутькало —
ПУГУ́ТЬКАЛО, а, ч., діал. Сич. Якесь пугутькало зловіще на старезній липі кричало: “Пігі-пігі..” (Б. Лепкий); Отож ми .. піймали в лісі пугутькало і випустили в клубі під час лекції (В. Нестайко).
Словник української мови у 20 томах