пугутькало

ПУГУ́ТЬКАЛО, а, ч., діал.

Сич.

Якесь пугутькало зловіще на старезній липі кричало: “Пігі-пігі..” (Б. Лепкий);

Отож ми .. піймали в лісі пугутькало і випустили в клубі під час лекції (В. Нестайко).

Значення в інших словниках

1. пугутькало — -а, ч., зах. Сич.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. пугутькало — Пугутькало, -ла м. = сич. Камен. у. Вх. Пч. ІІ. 14.  Словник української мови Грінченка