пугукнути

ПУГУ́КНУТИ, ну, неш, док., однокр., розм.

Крикнути “пугу”.

– Щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, .. роздивився, аж то пугач схопився з верби (О. Стороженко);

Навіть миш не прошарудить ніде. Тільки десь далеко пугукнула сова. “Угу! Угу!” (Б. Лепкий);

Раптом зовсім близько хтось пугукнув по-козацькому (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. пугукнути — пугу́кнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пугукнути — -ну, -неш, док., однокр., розм. Крикнути "пугу".  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пугукнути — Пугукнути, -ну, -неш гл. Крикнуть: пугу! Барило пугукнув, і юрба зупинилась. Стор. МПр. 119.  Словник української мови Грінченка