пужина

Пужи́на

ж. Пустое зерно, легковѣсное зерно. Мнж. 191. Новомоск. у. Лубен. у. Посіяв мірку конопель, та сама пужина уродила. Міусск. окр. Недозрѣлыя зерна конопли. Вас. 199.

Значення в інших словниках

1. пужина — -и, ж., діал. Пусте чи недозріле зерно.  Великий тлумачний словник сучасної мови