пустота
Пусто́та, -ти
ж.
1) Шалость, проказы. Ото вже пустоти робе. Черк. у.
2) соб. Шалуны. Дожидають мої голуб'ята. Оце як побачуть, з ніг мене звалять, тая пустота. МВ. (О. 1862. І. 82). Пустує цілий день моя оця пустота.
Словник української мови Грінченка