пустота

I пустот`а-и, ж.

1》 Якість і властивість за знач. пустий 1-4).

|| Відсутність людей де-небудь.

2》 Нічим не заповнений простір.

3》 спец. Порожнина всередині чого-небудь суцільного.

II пуст`ота-и, ж., заст.

Пустощі.

Значення в інших словниках

1. пустота — (незаповнене місце) порожнина, порожнеча, порожнява, книжн. вакуум.  Словник синонімів Полюги
2. пустота — пусто́та іменник жіночого роду пустощі, витівки рідко пустота́ іменник жіночого роду порожнеча, порожнява * Але: дві, три, чотири пустоти́  Орфографічний словник української мови
3. пустота — ПОРОЖНЕЧА; Р. порожнина; тлк. ПУСТоТА, ПУСТОЩІ.  Словник синонімів Караванського
4. пустота — 1. порожнеча, порожнява, порожнина, порожня, порожність, порожнистість, див. пустий, пустка, пустир, пустопорожній, спустошення 2. це дитячі пустощі  Словник чужослів Павло Штепа
5. пустота — ПУСТО́ТА, и, ж., заст. Пустощі. – А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота, та, гляди, станеться, хоч і не зо мною, хоч і аби з ким, яка причина (Г. Квітка-Основ'яненко). ПУСТОТА́, и́, ж. 1. Якість і властивість за знач. пусти́й 1–4.  Словник української мови у 20 томах
6. пустота — ПУ́СТОЩІ мн. (вчинок, вчинки для розваги, веселощів), БА́ЛОЩІ мн., ЖИРУВА́ННЯ підсил., БАЛОВСТВО́ розм., ДУР розм., ШАЛАПУ́ТСТВО розм., ПУСТО́ТА заст. Останнім часом усі пустощі й витівки товариша стали Юркові нецікавими (О.  Словник синонімів української мови
7. пустота — Пусто́та, -ти ж. 1) Шалость, проказы. Ото вже пустоти робе. Черк. у. 2) соб. Шалуны. Дожидають мої голуб'ята. Оце як побачуть, з ніг мене звалять, тая пустота. МВ. (О. 1862. І. 82). Пустує цілий день моя оця пустота.  Словник української мови Грінченка