півник
Півник, -ка
м.
1) ум. отъ півень. Чуб. V. 409.
2) Флюгеръ. Чуб. VII. 380.
3) мн. раст. a) Corydalis cava Schweigg. ЗЮЗО. І. 120. б) Iris bohemiea. ЗЮЗО. І. 125, в) Iris Pseudacorus L. ЗЮЗО. І. 125. д) Orobus vermis L. ЗЮЗО. L 130. Під вікнами насадила Ганна бузку, півників та півонії. Левиц. І. 23.
Словник української мови Грінченка