півник

ПІ́ВНИК¹, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до пі́вень.

Коли це біжить лисичка. – Півнику-братику, відчини! (з казки);

– Ой півнику-когутику, який ти молодець! (Н. Забіла);

// Молодий півень.

Маненькі курчатка часто дзьобали носиками, а задерикуваті півники підскакували мало не до рук дівчини (Г. Хоткевич);

В сінях неждано надламаними голосами заспівали молоді півники (М. Стельмах);

* У порівн. Співають у нас кури й співають. Злітає з сідла котра, або оце доріжкою йде, зупиниться, витягне шию і, неначе півник який молоденький: кукуріку! (А. Тесленко);

// Іграшка, цукерка, візерунок, прикраса і т. ін., зроблені у вигляді такого птаха.

Березовий півник стояв на воротях, – Ще дід його ставив! (І. Нехода);

Я торкнувсь до полотенця в півниках рясних (А. Малишко).

2. перен., розм. Про задерикувату й запальну молоду людину, дитину.

– Півники, півники дзьобаті, – почувся його тихий голос саме тоді, коли Марат досяг найпатетичніших висот. – Може, досить мітингувати? (С. Журахович).

◇ Пуска́ти (лови́ти) / пусти́ти (злови́ти) пі́вника (пі́вня) див. пуска́ти;

(1) Ходи́ти пі́вником (д) див. ходи́ти.

ПІ́ВНИК² див. пі́вники.

Значення в інших словниках

1. півник — пі́вник 1 іменник чоловічого роду, істота півень пі́вник 2 іменник чоловічого роду рослина частіше вживається у множині  Орфографічний словник української мови
2. півник — див. півень  Словник синонімів Вусика
3. півник — I -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до півень. || Молодий півень. || Іграшка, цукерка, візерунок, прикраса і т. ін., зроблені у вигляді такого птаха. 2》 перен., розм. Про задерикувату й запальну молоду людину, дитину. II див. півники.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. півник — 1 (-а) ч.; мол. Пестл. до півень 2. ПСУМС, 52. 2 (-а) ч.; жрм. Купюра вартістю п'ять рублів (радянських). Бурмило недбало тицьнув водієві "півника" (В. Врублевський, Замах на генсека). БСРЖ, 431.  Словник жарґонної лексики української мови
5. півник — ходи́ти пі́внем. Триматися зверхньо, гордовито, хоробро або зухвало. Зовні Микола Васильович весь помолодів, ходив півнем у “піджачку наопашки” (М. Рудь). ходи́ти пі́вником. Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (М. Зарудний).  Фразеологічний словник української мови
6. півник — ЗАБІЯ́КА (той, хто заводить, починає бійку, любить битися), ЗАДИРА́КА, ЗАДИ́РА, ЗАДЕРИ́КА розм., ЗАДЕРІ́Й розм., ЗАВОДІ́Й розм., ЗАВОДІЯ́КА розм., ЗАЧЕ́ПА розм., ЗАДЬО́РА рідко; ПІ́ВЕНЬ розм., ПІ́ВНИК розм. (про хлопця, хлопчика).  Словник синонімів української мови
7. півник — Пі́вник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. півник — ПІ́ВНИК¹, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до пі́вень. Коли це біжить лисичка. — Півнику-братику, відчини! (Укр.. казки, 1951, 43); — Ой півнику-когутику, який ти молодець! (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 169); // Молодий півень.  Словник української мови в 11 томах
9. півник — Півник, -ка м. 1) ум. отъ півень. Чуб. V. 409. 2) Флюгеръ. Чуб. VII. 380. 3) мн. раст. a) Corydalis cava Schweigg. ЗЮЗО. І. 120. б) Iris bohemiea. ЗЮЗО. І. 125, в) Iris Pseudacorus L. ЗЮЗО. І. 125. д) Orobus vermis L. ЗЮЗО. L 130. Під вікнами насадила Ганна бузку, півників та півонії. Левиц. І. 23.  Словник української мови Грінченка