підметець

Підме́тець, -тця

м.

1) ум. отъ підмет.

2) Цвѣтникъ. Шух. І. 112.

Значення в інших словниках

1. підметець — -тця, ч. 1》 діал. Зменш. до підмет II. 2》 зах. Квітник.  Великий тлумачний словник сучасної мови