підмова

Підмова, -ви

ж. Подговоръ, наущеніе, подстрекательство. Ти, дівчино, ти подобна, не здавайся на підмову, будеш добра. Чуб. V. 355. до підмови, на підмо́ву датися. Поддаться, уступить подговору, наущенію, позволить себя подговорить. Дяк неборак на підмову дався. Чуб. V. 1080. Дайся, дівча, мені на підмову, виведу тя з гаю на дорогу. Гол. І. 107. ум. підмовонька, підмо́вочка.

Значення в інших словниках

1. підмова — підмо́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. підмова — -и, ж. Дія за знач. підмовити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підмова — Намова  Словник чужослів Павло Штепа
4. підмова — ПІДМО́ВА, и, ж. Дія за знач. підмо́вити. – Я була би стратила хліб, коли б була зважилася супротивитися підмові (Л. Мартович); Ганджа давно вже надумав податись на Січ і тому залюбки пристав на підмову Хмельницького (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
5. підмова — Підмо́ва, -ви; -мо́ви, -мо́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. підмова — ПІДМО́ВА, и, ж. Дія за знач. підмо́вити. — Я була би стратила хліб, коли б була зважилася супротивитися підмові (Март., Тв., 1954, 448); Ганджа давно вже надумав податись на Січ і тому залюбки пристав на підмову Хмельницького (Панч, Гомон.  Словник української мови в 11 томах