підмова

ПІДМО́ВА, и, ж. Дія за знач. підмо́вити.

— Я була би стратила хліб, коли б була зважилася супротивитися підмові (Март., Тв., 1954, 448);

Ганджа давно вже надумав податись на Січ і тому залюбки пристав на підмову Хмельницького (Панч, Гомон. Україна, 1954, 210).

◊ Піддава́тися (підда́тися, дава́тися, да́тися і т. ін.) на підмо́ву кому — погоджуватися на що-небудь, роблячи поступки кому-небудь.

[Лицар:] Мені темниця очі засліпила, мені неволя розум потьмарила, що я тобі піддався на підмову, що я забув те мудре, віще слово (Л. Укр., II, 1951, 198);

Він переходив від купи до купи людей, просив і закликав, щоби пошанували самі себе, щоби показали, що вони люди,.. щоби не давалися на підмову, не зводилися обіцянками, не запродували своїх голосів (Кобр., Вибр., 1954, 63);

Козаченько конем грає, Він дівчину підмовляє: «Дайся, дівча, на підмову Козакові молодому!» (Укр.. лір. пісні, 1958, 360).

Значення в інших словниках

1. підмова — підмо́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. підмова — -и, ж. Дія за знач. підмовити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підмова — Намова  Словник чужослів Павло Штепа
4. підмова — ПІДМО́ВА, и, ж. Дія за знач. підмо́вити. – Я була би стратила хліб, коли б була зважилася супротивитися підмові (Л. Мартович); Ганджа давно вже надумав податись на Січ і тому залюбки пристав на підмову Хмельницького (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
5. підмова — Підмо́ва, -ви; -мо́ви, -мо́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. підмова — Підмова, -ви ж. Подговоръ, наущеніе, подстрекательство. Ти, дівчино, ти подобна, не здавайся на підмову, будеш добра. Чуб. V. 355. до підмови, на підмо́ву датися. Поддаться, уступить подговору, наущенію, позволить себя подговорить.  Словник української мови Грінченка