підсвітити

Підсвітити, -свічу, -тиш

гл. О мѣсяцѣ: причинить своимъ свѣтомъ болѣзнь — лунатизмъ. Вікно против місяця зачиняй, а то як підсвіте, то будеш сонний ходити. ХС. II. 85.

Значення в інших словниках

1. підсвітити — підсвіти́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підсвітити — [п'ідзсв'ітитие] -в'ічу, -в'ітиеш; нак. -в'іти, -в'іт'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. підсвітити — див. підсвічувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підсвітити — ПІДСВІТИ́ТИ див. підсві́чувати.  Словник української мови у 20 томах
5. підсвітити — ПІДСВІТИ́ТИ див. підсві́чувати.  Словник української мови в 11 томах