радісний

Радісний, -а, -е

Радостный, веселый. Не радісною вісткою тебе стрічатиму. Стор. МПр. 56.

Значення в інших словниках

1. радісний — ра́дісний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. радісний — Веселий, життєрадісний, о. сонцелюбний, сонцеликий, просвітлий; пор. ВТІШНИЙ, ОСЯЙНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. радісний — див. веселий  Словник синонімів Вусика
4. радісний — [рад'існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
5. радісний — -а, -е. 1》 Який відчуває радість із приводу чого-небудь. || Який виражає радість. || Який має веселу вдачу; життєрадісний. 2》 Сповнений радості, веселощів, приємностей і т. ін. || Який приносить, дає радість, втіху; відрадний. || Викликаний радістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. радісний — РА́ДІСНИЙ, а, е. 1. Який відчуває радість з приводу чого-небудь. Іван був радісний, веселий, дробцював [дрібцював] короткими ногами і все говорив та й говорив, мов горохом сипав (М.  Словник української мови у 20 томах
7. радісний — ВЕСЕ́ЛИЙ (сповнений веселощів, піднесеного настрою), ЖИТТЄРА́ДІСНИЙ, ПРЕВЕСЕ́ЛИЙ підсил. Це був веселий дужий парубок, який ніколи не занепадав духом (О. Довженко); Ольга бігала весела, життєрадісна (Я.  Словник синонімів української мови
8. радісний — Ра́дісний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. радісний — РА́ДІСНИЙ, а, е. 1. Який відчуває радість з приводу чого-небудь. Іван був радісний, веселий, дробцював [дрібцював] короткими ногами і все говорив та й говорив, мов горохом сипав (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах