ризниця —
ри́зниця іменник жіночого роду приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна
Орфографічний словник української мови
ризниця —
1. Південна частина вівтаря, призначена для зберігання церковного посуду, богослужбових книг та одягу; дияконник; сосудохранильниця; захристія; паламарня; 2. див. одяг богослужбовий; 3. див. одяг престолу й жертовника
Словник церковно-обрядової термінології
ризниця —
-і, ж. Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ризниця —
РИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна. Балабуха оглядів церкву й ризницю й похвалив і .. нові образи, й ризницю (І. Нечуй-Левицький); Навіть під час богослужіння вмів [піп] викроїти невеличкий “антракт”, вийти в ризницю і промочити горло (Ю. Мельничук).
Словник української мови у 20 томах
ризниця —
РИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна. Балабуха оглядів церкву й ризницю й похвалив і.. нові образи, й ризницю (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
ризниця —
(грец.) Службове приміщення у вівтарній частині християнського храму, призначене для зберігання риз та церковних коштовностей; те саме, що і дияконник. Подібно протезису входило до складу пастофорії, але являлось її південною частиною. Інколи...
Архітектура і монументальне мистецтво