ризниця
РИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна.
Балабуха оглядів церкву й ризницю й похвалив і.. нові образи, й ризницю (Н.-Лев., III, 1956, 97);
Навіть під час богослужіння вмів [піп] викроїти невеличкий «антракт», вийти в ризницю і промочити горло (Мельн., До раю.., 1961, 17).
Словник української мови (СУМ-11)