ризниця
РИ́ЗНИЦЯ, і, ж.
Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна.
Балабуха оглядів церкву й ризницю й похвалив і .. нові образи, й ризницю (І. Нечуй-Левицький);
Навіть під час богослужіння вмів [піп] викроїти невеличкий “антракт”, вийти в ризницю і промочити горло (Ю. Мельничук).
Словник української мови (СУМ-20)