ризник

Ри́зник, -ка

м.

1) Ризничій, хранитель ризницы.

2) Шьющій церковныя облаченія.

Значення в інших словниках

1. ризник — ри́зник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ризник — Церковнослужитель, обов'язком якого є доглядати ризницю та предмети, що в ній зберігаються: богослужбовий одяг, посуд, книги тощо  Словник церковно-обрядової термінології
3. ризник — -а, ч. 1》 Те саме, що ризничий. 2》 Кравець, який шиє ризи (див. риза 1), 2)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ризник — РИ́ЗНИК.  Словник української мови у 20 томах