родовитий

Родовитий, -а, -е

1) Родовитый, знатный. Чи ти роду багатого, чи ти роду родовитого? Чуб. V. 911.

2) Наслѣдственный, прирожденный. Мил. 34. Він родовитий злодій.

3) Плодородный. Родовита земля.

Значення в інших словниках

1. родовитий — родови́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. родовитий — -а, -е. Який належить до старовинного роду (у 2 знач.). || Який свідчить про належність до такого роду. || Який є власністю такого роду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. родовитий — РОДОВИ́ТИЙ, а, е. Який належить до старовинного роду (у 2 знач.). Нема крамів, окрім бакалійних та з усяким мотлохом, куди ходять тільки слуги..  Словник української мови у 20 томах
4. родовитий — ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
5. родовитий — Родови́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. родовитий — РОДОВИ́ТИЙ, а, е. Який належить до старовинного роду (у 2 знач.). Нема крамів, окрім бакалійних та з усяким мотлохом, куди ходять тільки слуги.., а жінці родовитого арабського бея сором і поріг переступити (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах