розбещений —
див. розпусник
Словник синонімів Вусика
розбещений —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбестити. 2》 у знач. прикм. Морально зіпсований, з поганими, аморальними звичками. || Який виражає моральну зіпсованість. || у знач. ім. розбещений, -ного, ч.; розбещена, -ної, ж. Морально зіпсована людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розбещений —
РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розбе́стити. Була це в основі добра дитина, тільки вкрай розбещена батьками (Ірина Вільде); При кожній нагоді втовкмачувала [Шаукен] чоловікові, що дівчина розбещена, що вона ледащиця...
Словник української мови у 20 томах
розбещений —
РОЗПУ́ЩЕНИЙ (недисциплінований, свавільний унаслідок чийогось потурання), РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, РОЗПАСКУ́ДЖЕНИЙ, ЗІПСО́ВАНИЙ, ЗІПСУ́ТИЙ, РОЗТЛІ́ННИЙ (морально розкладений). Вічно п'яний, брутальний і розбещений, він наганяв страх на людей своїм нагаєм (М.
Словник синонімів української мови
розбещений —
Розбе́щений, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розбещений —
РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбе́стити. Була це в основі добра дитина, тільки вкрай розбещена батьками (Вільде, Пов. і опов.
Словник української мови в 11 томах