Словник синонімів української мови

розбещений

РОЗПУ́ЩЕНИЙ (недисциплінований, свавільний унаслідок чийогось потурання), РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, РОЗПАСКУ́ДЖЕНИЙ, ЗІПСО́ВАНИЙ, ЗІПСУ́ТИЙ, РОЗТЛІ́ННИЙ (морально розкладений). Вічно п'яний, брутальний і розбещений, він наганяв страх на людей своїм нагаєм (М. Чабанівський); Мати врозумляла дочку. Тихін ненадійний... Він і на машині їздить, і трактором оре, та розпаскуджений (К. Гордієнко); Але як на його (прокурора) думку, то й Левантина не може бути не винною. Зіпсована, лінива дівчина покидає одних хазяїв, покидає других, охоча до того, щоб і чуже зайняти (Б. Грінченко); Він був не злий хлопець з природи, але бездонно зіпсутий (І. Франко); (Геннадій:) Як тобі подобається! Ха-ха-ха. В драмі, бачте, "обпльовується" революція, а тому це — розтлінна бульварщина... (Л. Смілянський).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. розбещений — (який ігнорує правила пристойності) розпущений, (надмірно) розпещений, (виявляє це бурхливо) розгнузданий, свавільний, зневажл. розперезаний.  Словник синонімів Полюги
  2. розбещений — розбе́щений 1 дієприкметник від: розбе́стити розбе́щений 2 прикметник морально зіпсований; недисциплінований  Орфографічний словник української мови
  3. розбещений — (морально) зіпсований, аморальний, с. РОЗПУСНИЙ; (учень) недисциплінований, неслухняний, РОЗПЕРЕЗАНИЙ, розгнузданий.  Словник синонімів Караванського
  4. розбещений — див. розпусник  Словник синонімів Вусика
  5. розбещений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбестити. 2》 у знач. прикм. Морально зіпсований, з поганими, аморальними звичками. || Який виражає моральну зіпсованість. || у знач. ім. розбещений, -ного, ч.; розбещена, -ної, ж. Морально зіпсована людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. розбещений — РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розбе́стити. Була це в основі добра дитина, тільки вкрай розбещена батьками (Ірина Вільде); При кожній нагоді втовкмачувала [Шаукен] чоловікові, що дівчина розбещена, що вона ледащиця...  Словник української мови у 20 томах
  7. розбещений — Розбе́щений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розбещений — РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбе́стити. Була це в основі добра дитина, тільки вкрай розбещена батьками (Вільде, Пов. і опов.  Словник української мови в 11 томах
  9. розбещений — Розбещений, -а, -е Распущенный, разбалованный.  Словник української мови Грінченка