розбещений

(який ігнорує правила пристойності) розпущений, (надмірно) розпещений, (виявляє це бурхливо) розгнузданий, свавільний, зневажл. розперезаний.

Значення в інших словниках

1. розбещений — розбе́щений 1 дієприкметник від: розбе́стити розбе́щений 2 прикметник морально зіпсований; недисциплінований  Орфографічний словник української мови
2. розбещений — (морально) зіпсований, аморальний, с. РОЗПУСНИЙ; (учень) недисциплінований, неслухняний, РОЗПЕРЕЗАНИЙ, розгнузданий.  Словник синонімів Караванського
3. розбещений — див. розпусник  Словник синонімів Вусика
4. розбещений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбестити. 2》 у знач. прикм. Морально зіпсований, з поганими, аморальними звичками. || Який виражає моральну зіпсованість. || у знач. ім. розбещений, -ного, ч.; розбещена, -ної, ж. Морально зіпсована людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розбещений — РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розбе́стити. Була це в основі добра дитина, тільки вкрай розбещена батьками (Ірина Вільде); При кожній нагоді втовкмачувала [Шаукен] чоловікові, що дівчина розбещена, що вона ледащиця...  Словник української мови у 20 томах
6. розбещений — РОЗПУ́ЩЕНИЙ (недисциплінований, свавільний унаслідок чийогось потурання), РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, РОЗПАСКУ́ДЖЕНИЙ, ЗІПСО́ВАНИЙ, ЗІПСУ́ТИЙ, РОЗТЛІ́ННИЙ (морально розкладений). Вічно п'яний, брутальний і розбещений, він наганяв страх на людей своїм нагаєм (М.  Словник синонімів української мови
7. розбещений — Розбе́щений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. розбещений — РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбе́стити. Була це в основі добра дитина, тільки вкрай розбещена батьками (Вільде, Пов. і опов.  Словник української мови в 11 томах
9. розбещений — Розбещений, -а, -е Распущенный, разбалованный.  Словник української мови Грінченка