розбійник
Розбійник, -ка
м. Разбойникъ. Хотів у розбійника та ще й кий однять. Ном. № 4794. ум. розбійничок, розбійниче́нько. Чуб. V. 738.
Словник української мови ГрінченкаРозбійник, -ка
м. Разбойникъ. Хотів у розбійника та ще й кий однять. Ном. № 4794. ум. розбійничок, розбійниче́нько. Чуб. V. 738.
Словник української мови Грінченка