розбійник
розбі́йник
-а, ч.
1》 Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом.
|| перен., розм. Той, хто чинить насильство, утиски, здирство і т. ін. щодо кого-небудь.
|| Уживається як лайливе слово.
2》 розм. Той, хто любить бешкетувати, пустувати (про дітей).
Великий тлумачний словник сучасної української мови