розвороття

Розворо́ття, -тя

с. Отверстіе для воротъ. В стіні (оградѣ) розвороття для брами, та самої нема, лиш діра та назвище зостались. Св. Л. 214.

Значення в інших словниках

1. розвороття — розворо́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розвороття — -я, с. Місце для воріт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розвороття — РОЗВОРО́ТТЯ, я, с. Отвір для воріт. Розвороття для брами, та самої нема, лиш діра (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. розвороття — Розворо́ття, -ття, -ттю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)