розвороття

РОЗВОРО́ТТЯ, я, с.

Отвір для воріт.

Розвороття для брами, та самої нема, лиш діра (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. розвороття — розворо́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розвороття — -я, с. Місце для воріт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розвороття — Розворо́ття, -ття, -ттю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розвороття — Розворо́ття, -тя с. Отверстіе для воротъ. В стіні (оградѣ) розвороття для брами, та самої нема, лиш діра та назвище зостались. Св. Л. 214.  Словник української мови Грінченка