розвороття

розворо́ття

-я, с.

Місце для воріт.

Значення в інших словниках

1. розвороття — розворо́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розвороття — РОЗВОРО́ТТЯ, я, с. Отвір для воріт. Розвороття для брами, та самої нема, лиш діра (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. розвороття — Розворо́ття, -ття, -ттю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розвороття — Розворо́ття, -тя с. Отверстіе для воротъ. В стіні (оградѣ) розвороття для брами, та самої нема, лиш діра та назвище зостались. Св. Л. 214.  Словник української мови Грінченка