руденький

Рудий, -а, -е

Рыжій. Ой ти рудий та поганий, поганого роду. Чуб. III. 172. Рудий, як собака. Ном. № 8524. Голий, як руда миш. Ном. № 1519. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Мет. 113. Руда глина. Ном. № 3773. ум. руденький, руде́сенький.

Значення в інших словниках

1. руденький — руде́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. руденький — -а, -е. Пестл. до рудий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. руденький — РУДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до руди́й. З-під тонких руденьких брів насилу були примітні ясно-сірі очі (І. Нечуй-Левицький); Руденький, моторний дідок пише квитки й ваги доглядає (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
4. руденький — РУДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до руди́й. З-під тонких руденьких брів насилу були примітні ясно-сірі очі (Н.-Лев., II, 1956, 57); Руденький, моторний дідок пише квитки й ваги доглядає (Головко, II, 1957, 30).  Словник української мови в 11 томах