руденький
РУДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до руди́й.
З-під тонких руденьких брів насилу були примітні ясно-сірі очі (Н.-Лев., II, 1956, 57);
Руденький, моторний дідок пише квитки й ваги доглядає (Головко, II, 1957, 30).
Словник української мови (СУМ-11)РУДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до руди́й.
З-під тонких руденьких брів насилу були примітні ясно-сірі очі (Н.-Лев., II, 1956, 57);
Руденький, моторний дідок пише квитки й ваги доглядає (Головко, II, 1957, 30).
Словник української мови (СУМ-11)