рудизна
РУДИ́ЗНА, и, ж. Абстр. ім. до руди́й.
Трава лиш сива, Та степові запилені квітки, Та рудизна потрісканої глини, Та гори напівголі віддалік (Рильський, Зим. записи, 1964, 50);
Воно [марево] вливається в вилинялу рудизну вибалків і царин (Логв., Давні рани, 1961, 130).
Словник української мови (СУМ-11)