рудавий
РУДА́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що рудува́тий.
Моє довге рудаве волосся давало кузинам та кузинкам причину до прикрих глумливих жартів та сміху (Коб., І, 1956, 123);
Під ногами в Івана кожний камінь вкривали рудаві мхи, грубі, м’які, шовкові (Коцюб., II, 1955, 308);
Дороги польові Рудавим пилом падали під ноги (Брат., Пора.., 1960, 10).
Словник української мови (СУМ-11)