Орфографічний словник української мови

рудавий

руда́вий

прикметник

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. рудавий — -а, -е, розм. Те саме, що рудуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. рудавий — РУДА́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що рудува́тий. Моє довге рудаве волосся давало кузинам та кузинкам причину до прикрих глумливих жартів та сміху (О. Кобилянська); Під ногами в Івана кожний камінь вкривали рудаві мхи, грубі, м'які, шовкові (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. рудавий — РУДИ́Й (червоно-жовтого кольору, забарвлення), РИ́ЖИЙ, ІРЖА́ВИЙ (РЖА́ВИЙ), РУДОВОЛО́СИЙ (з волоссям такого кольору); БУЛА́НИЙ (про масть коня — світло-рудий); РУДУВА́ТИЙ, РИЖУВА́ТИЙ, РУДА́ВИЙ (РУДЯ́ВИЙ) розм. (трохи рудий). І згадую Україну.  Словник синонімів української мови
  4. рудавий — Руда́вий і рудя́вий, -ва, -ве рудя́вий і руда́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. рудавий — РУДА́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що рудува́тий. Моє довге рудаве волосся давало кузинам та кузинкам причину до прикрих глумливих жартів та сміху (Коб., І, 1956, 123); Під ногами в Івана кожний камінь вкривали рудаві мхи, грубі, м’які, шовкові (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах