руда
Руда, -ди
ж.
1) Руда.
2) Ржавое болото.
3) Кровь. Шевч. 419, 667. Руда — не вода. Ном. № 1283. Кинувсь цілюрник і яко мога поспішає; та й кинув їй руду з руки. Кв. І. 97.
4) Дождь сквозь солнце. Угор.
5) Дышло въ корчугах, саняхъ для перевозки бревенъ. Шух. І. 180.
Словник української мови Грінченка