Значення в інших словниках
-
Руда —
Руда́ іменник жіночого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
-
руда —
Іржаве багно <�болото>, рудка; ЯК П-К кров; прв. мн. РУДИ, копалини.
Словник синонімів Караванського
-
руда —
-и, ж. 1》 Гірська порода або мінеральне утворення, що містить метали та їх сполуки. 2》 діал. Іржаве багно, болото.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
руда —
Копалина, круш, (залізна) залізняк, (мідяна) мідяк
Словник чужослів Павло Штепа
-
руда —
РУДА́, и, ж. 1. Гірська порода або мінеральне утворення, що містить у собі метали та їх сполуки. Руди утворилися в результаті поступового осідання і розчинення на дні стародавніх морів мінералів заліза і кварцу (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
руда —
Корисна копалина; джерело металу; напр., магнетит є рудою залiза; р. називають також сировину, що є джерелом неметалiв, напр., р. сiрки.
Універсальний словник-енциклопедія
-
руда —
БОЛО́ТО (грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто зі стоячою водою); БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ, МОЧАРІ́ мн. (одн. МОЧА́Р), БАГОВИ́ННЯ розм., БАГНЮ́КА розм., БАГНОВИ́ЦЯ рідше, БАГНОВИ́ЩЕ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА розм.
Словник синонімів української мови
-
руда —
РУДА́, и, ж. 1. Гірська порода або мінеральне утворення, що містить у собі метали та їх сполуки. Особливо багате рудами дно Азовського моря (Знання..
Словник української мови в 11 томах
-
руда —
Руда, -ди ж. 1) Руда. 2) Ржавое болото. 3) Кровь. Шевч. 419, 667. Руда — не вода. Ном. № 1283. Кинувсь цілюрник і яко мога поспішає; та й кинув їй руду з руки. Кв. І. 97. 4) Дождь сквозь солнце. Угор. 5) Дышло въ корчугах, саняхъ для перевозки бревенъ. Шух. І. 180.
Словник української мови Грінченка