Значення в інших словниках
-
рудка —
ру́дка іменник жіночого роду діал.
Орфографічний словник української мови
-
рудка —
-и, ж., діал. Іржаве багно, болото.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
рудка —
РУ́ДКА, и, ж., діал. Іржаве багно, болото. Із поля, з того місця, де лисніє в долині рудка якась, що поросла очеретом, дує різкий, холодний вітер (С. Васильченко); Верби виблискують, аж у очах рябіє; і тихо вже, тихо стоять, посхилялись над рудкою (А. Тесленко).
Словник української мови у 20 томах
-
рудка —
БОЛО́ТО (грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто зі стоячою водою); БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ, МОЧАРІ́ мн. (одн. МОЧА́Р), БАГОВИ́ННЯ розм., БАГНЮ́КА розм., БАГНОВИ́ЦЯ рідше, БАГНОВИ́ЩЕ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА розм.
Словник синонімів української мови
-
рудка —
Ру́дка, -дки, -дці; -дки, -док
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
рудка —
РУ́ДКА, и, ж., діал. Іржаве багно, болото. Із поля, з того місця, де лисніє в долині рудка якась, що поросла очеретом, дує різкий, холодний вітер (Вас., II, 1959, 73); Верби виблискують, аж у очах рябіє; і тихо вже, тихо стоять, посхилялись над рудкою (Тесл., З книги життя, 1949, 175).
Словник української мови в 11 томах
-
рудка —
Рудка, -ки ж. Ржавое болото, болото. Мир. ХРВ. 5. Тоді по оцій самій дорозі, де ми їдемо, були непереходимі рудки.... хто не знавши, як ускочить було у рудку, та ще з важким возом, то такечки зав'язне в багнюці. О. 1861. XI. 2. Коли б нам через рудку перехватиться.
Словник української мови Грінченка