руда
РУДА́, и, ж.
1. Гірська порода або мінеральне утворення, що містить у собі метали та їх сполуки.
Руди утворилися в результаті поступового осідання і розчинення на дні стародавніх морів мінералів заліза і кварцу (з наук.-попул. літ.);
Відомо, що Україна має багаті природні ресурси. Основними з них є кам'яне вугілля Донбасу, марганцева руда Придніпров'я, нафта.., горючий газ.., а також графіти, фосфорити, доломіти, хроміти, уранові й титано-магнієві руди (із журн.);
Особливо багате рудами дно Азовського моря (з наук.-попул. літ.);
Руду й вугілля дав Донбас, А Білорусь – ліси для нас (А. Малишко).
2. діал. Іржаве багно, болото.
Прості вербівчани-пішоходи знали безліч стежок через поля, луги, руди, що вели навпростець (А. Іщук).
(1) Олов'я́на руда́, геол. – мінеральне утворення, що містить олово в достатній для промислового видобування кількості.
У Південній частині Індокитаю є великі родовища олов'яної руди (з навч. літ.).
△ (2) Поліметале́ві ру́ди – те саме, що полімета́ли.
У ряді районів виявлені з літака зони підвищеної гамма-активності одночасно є цікавими об'єктами для розвідування в їх межах родовищ поліметалевих руд і рідкісних елементів (з наук.-попул. літ.);
(3) Поліметалі́чні ру́ди – те саме, що полімета́ли.
У залізорудному районі Атасу [Казахстан] по сусідству з багатющими гематитовими рудами знайдено поліметалічні (з газ.);
(4) Хромі́тові ру́ди – Мінеральні утворення, що містять хром;
(5) Ци́нкові ру́ди – природні мініральні утворення, які містять цинк у таких кількостях, що ойго економічно доцільно вилучати за сучасного рівня розвитку науки і техніки.
Словник української мови (СУМ-20)