самовільний

Самовільний, самовольний, -а, -е

Своевольный.

Значення в інших словниках

1. самовільний — самові́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самовільний — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. самовільний — -а, -е. 1》 Який здійснюється без дозволу; самочинний. || рідко. Якого зроблено навмисно. 2》 Який діє на власний розсуд, незважаючи на волю й думку інших; свавільний. 3》 Який відбувається, виникає і т. ін. сам по собі, без будь-якого зовнішнього втручання, стимулювання; спонтанний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. самовільний — Свавільний  Словник чужослів Павло Штепа
5. самовільний — САМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється без дозволу; самочинний. На весь повіт сполохів нагнав самовільний сход [селян] у Буймирі (К. Гордієнко); Через кілька днів на бюро комсомольської організації говорили про самовільну подорож Гриші до Одеси (Л.  Словник української мови у 20 томах
6. самовільний — САМОЧИ́ННИЙ (який робиться, здійснюється без дозволу, незаконно), САМОВІ́ЛЬНИЙ, САМОПРА́ВНИЙ. Самочинні реквізиції та конфіскації; Через кілька днів.. говорили про самовільну подорож Гриші до Одеси (Л. Смілянський).  Словник синонімів української мови
7. самовільний — Самові́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. самовільний — САМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється без дозволу; самочинний. На весь повіт сполохів нагнав самовільний сход [селян] у Буймирі (Горд.  Словник української мови в 11 томах