самовільний
САМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється без дозволу; самочинний.
На весь повіт сполохів нагнав самовільний сход [селян] у Буймирі (К. Гордієнко);
Через кілька днів на бюро комсомольської організації говорили про самовільну подорож Гриші до Одеси (Л. Смілянський);
Рік тому [2002 р.] надіслано вимогу порушникам припинити самовільне переобладнання приміщень, перебудову фасаду (з газ.);
// рідко. Який зроблено навмисно.
2. Який діє на власний розсуд, незважаючи на волю й думку інших; свавільний.
– Спам'ятайся, донько, та й слухай нені, не будь самовільна (Марко Черемшина).
3. Який відбувається, виникає і т. ін. сам по собі, без будь-якого зовнішнього втручання, стимулювання; спонтанний.
Найцікавіша особливість ядерної реакції поділу полягає в тому, що вона супроводиться самовільним (спонтанним) випусканням нейтронів (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)