самовільний
САМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється без дозволу; самочинний.
На весь повіт сполохів нагнав самовільний сход [селян] у Буймирі (К. Гордієнко);
Через кілька днів на бюро комсомольської організації говорили про самовільну подорож Гриші до Одеси (Л. Смілянський);
Рік тому [2002 р.] надіслано вимогу порушникам припинити самовільне переобладнання приміщень, перебудову фасаду (з газ.);
// рідко. Який зроблено навмисно.
2. Який діє на власний розсуд, незважаючи на волю й думку інших; свавільний.
– Спам'ятайся, донько, та й слухай нені, не будь самовільна (Марко Черемшина).
3. Який відбувається, виникає і т. ін. сам по собі, без будь-якого зовнішнього втручання, стимулювання; спонтанний.
Найцікавіша особливість ядерної реакції поділу полягає в тому, що вона супроводиться самовільним (спонтанним) випусканням нейтронів (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- самовільний — самові́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- самовільний — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- самовільний — -а, -е. 1》 Який здійснюється без дозволу; самочинний. || рідко. Якого зроблено навмисно. 2》 Який діє на власний розсуд, незважаючи на волю й думку інших; свавільний. 3》 Який відбувається, виникає і т. ін. сам по собі, без будь-якого зовнішнього втручання, стимулювання; спонтанний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовільний — Свавільний Словник чужослів Павло Штепа
- самовільний — САМОЧИ́ННИЙ (який робиться, здійснюється без дозволу, незаконно), САМОВІ́ЛЬНИЙ, САМОПРА́ВНИЙ. Самочинні реквізиції та конфіскації; Через кілька днів.. говорили про самовільну подорож Гриші до Одеси (Л. Смілянський). Словник синонімів української мови
- самовільний — Самові́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самовільний — САМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється без дозволу; самочинний. На весь повіт сполохів нагнав самовільний сход [селян] у Буймирі (Горд. Словник української мови в 11 томах
- самовільний — Самовільний, самовольний, -а, -е Своевольный. Словник української мови Грінченка