1. Словник української мови в 11 томах

самовільний

САМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється без дозволу; самочинний.

На весь повіт сполохів нагнав самовільний сход [селян] у Буймирі (Горд., І, 1959, 211);

Через кілька днів на бюро комсомольської організації говорили про самовільну подорож Гриші до Одеси (Сміл., Сашко, 1954, 238);

// рідко. Який зроблено навмисно.

2. Який діє на власний розсуд, незважаючи на волю й думку інших; свавільний.

— Спам’ятайся, донько, та й слухай нені, не будь самовільна (Черемш., Тв., 1960, 206).

3. Який відбувається, виникає і т. ін. сам по собі, без будь-якого зовнішнього втручання, стимулювання; спонтанний.

Найцікавіша особливість ядерної реакції поділу полягає в тому, що вона супроводиться самовільним (спонтанним) випусканням нейтронів (Курс фізики, III, 1956, 374).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовільний — самові́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самовільний — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  3. самовільний — -а, -е. 1》 Який здійснюється без дозволу; самочинний. || рідко. Якого зроблено навмисно. 2》 Який діє на власний розсуд, незважаючи на волю й думку інших; свавільний. 3》 Який відбувається, виникає і т. ін. сам по собі, без будь-якого зовнішнього втручання, стимулювання; спонтанний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самовільний — Свавільний Словник чужослів Павло Штепа
  5. самовільний — САМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється без дозволу; самочинний. На весь повіт сполохів нагнав самовільний сход [селян] у Буймирі (К. Гордієнко); Через кілька днів на бюро комсомольської організації говорили про самовільну подорож Гриші до Одеси (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. самовільний — САМОЧИ́ННИЙ (який робиться, здійснюється без дозволу, незаконно), САМОВІ́ЛЬНИЙ, САМОПРА́ВНИЙ. Самочинні реквізиції та конфіскації; Через кілька днів.. говорили про самовільну подорож Гриші до Одеси (Л. Смілянський). Словник синонімів української мови
  7. самовільний — Самові́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. самовільний — Самовільний, самовольний, -а, -е Своевольный. Словник української мови Грінченка