1. Великий тлумачний словник сучасної мови

самовільний

самові́льний

-а, -е.

1》 Який здійснюється без дозволу; самочинний.

|| рідко. Якого зроблено навмисно.

2》 Який діє на власний розсуд, незважаючи на волю й думку інших; свавільний.

3》 Який відбувається, виникає і т. ін. сам по собі, без будь-якого зовнішнього втручання, стимулювання; спонтанний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовільний — самові́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самовільний — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  3. самовільний — Свавільний Словник чужослів Павло Штепа
  4. самовільний — САМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється без дозволу; самочинний. На весь повіт сполохів нагнав самовільний сход [селян] у Буймирі (К. Гордієнко); Через кілька днів на бюро комсомольської організації говорили про самовільну подорож Гриші до Одеси (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. самовільний — САМОЧИ́ННИЙ (який робиться, здійснюється без дозволу, незаконно), САМОВІ́ЛЬНИЙ, САМОПРА́ВНИЙ. Самочинні реквізиції та конфіскації; Через кілька днів.. говорили про самовільну подорож Гриші до Одеси (Л. Смілянський). Словник синонімів української мови
  6. самовільний — Самові́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. самовільний — САМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється без дозволу; самочинний. На весь повіт сполохів нагнав самовільний сход [селян] у Буймирі (Горд. Словник української мови в 11 томах
  8. самовільний — Самовільний, самовольний, -а, -е Своевольный. Словник української мови Грінченка