свербигуз

Свербигуз, -за

м.

1) Часто чешущій задницу.

2) раст. Torilis Antrysous Gaert. ЗЮЗО. I. 139.

Значення в інших словниках

1. свербигуз — свербигу́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. свербигуз — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
3. свербигуз — -а, ч. 1》 бот. Рід дво- чи багаторічних трав'янистих рослин родини хрестоцвітих. 2》 розм. Той, хто часто чеше сідниці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. свербигуз — СВЕРБИГУ́З, а, ч., бот. Рід дво- або багаторічних трав'янистих рослин родини хрестоцвітих, листки яких вживають у їжу.  Словник української мови у 20 томах
5. свербигуз — СВЕРБИГУ́З, а, ч., бот. (Bunias L.). Рід дво— або багаторічних трав’янистих рослин родини хрестоцвітих, листки яких вживають у їжу.  Словник української мови в 11 томах